- Що Ви читали останнім часом?

- Читаю все, що пов’язано зі стосунками між чоловіками і жінками: починаючи від Еріха Фромма й закінчуючи такою одіозною постаттю, як Ошо. У французьких фільмах «нової хвилі» цікаво спостерігати за тим, як побудовані діалоги. До речі, французи часто практикували таке: сценарій пише одна людина, а над діалогами працює цілий колектив з двох-п’яти осіб. Із сучасної поезії читав (щоб зрозуміти, що ж їх усіх об’єднує) представників нашого «київського поетичного феномена» Василя Лисенка, Данила Кубая, Андрія Підпалого, Ігора Скрипника, Андрія Лісового. Недавно читав поезії Петра Гниди та Інґи Кейван. Читаю також «Майстер корабля» Яновського. В день по столовій ложці. Дістаю від того велике задоволення. Ну, і днями прийшов свіжий номер «Кур’єра Кривбасу».

- Що плануєте прочитати?

- Станіслав Вишенський подарував «Лепрозорій» Винниченка і том Флобера з його листами й статтями про мистецтво. Збираюся зайти в «Знання» до Ярослава Ороса й придбати «Третю роту» Сосюри й романи Винниченка.

Після прочитання «Чорного Ворона» Василя Шкляра захотілося прочитати спогади начальника штабу медвинських повстанців Миколи Василенка «Спогади про пережите». Шкляр казав, що саме його мемуари використав, описуючи перехід Чорного Ворона до кордону з Польщею.

Всерйоз замислився над тим, щоб послухати аудіокниги «нудних» авторів. Наприклад, Гессе. Витрачати час на читання його «Гри в бісер» просто нема ні сил, ні завзяття. Звичайно, в цьому сенсі я дуже «специфічний читач»: з великим ентузіазмом прочитав «Гаррі Поттера», а от від читання «белетриста» Майка Йогансена стало нудно і я те все покинув.

- Які книжки можете порадити для прочитання іншим?

- «Люборацькі» Свидницького. Це вершинного рівня література. «Записки кирпатого Мефістофеля» Винниченка. Звертаю увагу мислячої публіки на те, що серед нас живуть два геніальні поети – Станіслав Вишенський і Василь Голобородько. Це вже не так і мало.

Часто перечитую Ремарка в перекладах видатного майстра слова Євгена Поповича. Як також перечитую «Мартіна Ідена» Джека Лондона. А днями захотілося перечитати Нечуя-Левицького «Над Чорним морем». Може, це просто ностальгія за студентськими роками…